Лідія Орбан-Лембрик

Вона обрала для своїх розповідей начебто просту форму – житейські історії подорожніх, які до цієї миті, тобто зустрічі з уважним і тактовним, але випадковим співрозмовником, були надто потаємними і, як кожна таємниця, неймовірно гнітили, стояли клубком у горлі, давили душу і стискали серце. Але ось на сторінках книги вихлюпнулись, вибухнули словами і почуттями, сміхом і розпачем, слізьми і обуренням,...

Усі способи впливу на народ хороші, будь-яке розмаїття натовп приймає й закидає у свій безмірний шлунок - була б цукерочка солодка та обгортка яскрава, проте засоби масової інформації стоять тут у особливому ряду. Вони, хто з політичних переконань - таких мало, а хто з матеріальних міркувань - цих більшість, можуть гори зсувати - на догоду багатим гаманцям своєю тарабарщиною скручують будь-яку шию...