присмак

Віталія й Родіон хотіли бути свободними від усього. Але забули, що свобода — це ще й відповідальність. Болючим було повернення до звичного світу. Вони вирішують на час розійтися, щоб осмислити те, що було, є і буде між ними. Родіон іде добровольцем до АТО. А Віталія вчиться просто жити. Може, матуся пригорне її до серця й дасть сили будувати долю? Але матір-прокурорша відмовляється від неї. Ба більше...

У свої сорок два Наталя вповні пізнала гіркий присмак несправедливості. Зґвалтування на власному випускному, одруження із деспотичним Степаном, втеча, робота нянею на багатія, який просто скористався нею та викинув геть. Душа перетворилася на пустелю. Аж раптом обставини зіштовхують жінку із загадковою пенсіонеркою пані Олександрою та глухонімим Андрієм. Здається, Наталине життя починає налагоджуватися....

Про що шкодує жінка? Про втрачене кохання. У шлюбі з доном Хуаном Анна мала все: спокусу, пристрасть, вир чуттєвості. Але після народження спадкоємця чоловік перестав бачити у дружині жінку. Натомість для графа Альберто Анна стала жаданою. Розчарована, вона була скута подружньою вірністю, материнським обов’язком та католицькою мораллю. Але серце її жадало почуттів, які міг дати їй тільки він — таємний...

Львів — це маленький Париж. Так кажуть, і частково із цим можна навіть погодитися. Ці міста пасують одне одному, як круасани до кави. Вони дихають особливою атмосферою пристрасті та романтики. До них хочеться повертатися знову й знову… Проте якщо у Львові панує гармонія й затишок, то щодо Парижа таке можна сказати лише про його історичну частину, яка разюче контрастує з периферіями… Героїні та герої...